Види псилоцибінових грибів

*Увага! Автор цієї статті не закликає до вживання псилоцибінових грибів та нагадує про важливість відповідального ставлення до законів. Вся надана інформація має виключно ознайомлювальний характер.

Види псилоцибінових грибів

Зміст

• Вступ
• Історична довідка
• Псилоцибінові гриби
• Хімія псилоцибінових грибів
• Безпека прийому псилоцибіну
• Юридичний аспект
• Список літератури
• FAQ

Вступ

Чарівні гриби відомі людству з його перших днів на землі. З'явившись на зорі історії, вони супроводжують людину аж до теперішнього часу, невидимо, але відчутно присутні у багатьох сферах нашого життя. Як у будь-якому сценарії космічного масштабу, тема грибів спочатку оповита завісою таємниці та містики. Протягом історії грибам приписувалися магічні та лікувальні властивості, а деякі й зовсім пов'язували природу чарівних грибів із самим Богом! Чого тільки варта описана Теренсом МакКеною гіпотеза про зв'язок чарівних грибів та еволюцію мозку перших людей – “Stoned Ape Theory”.

А що щодо всіх відомих біблійних сценаріїв вигнання Адама та Єви з райського саду (з новими деталями), де причиною усвідомлення себе Адамом було не яблуко, а чарівний гриб? Ацтеки називали ці гриби "теонанакатль" - "тіло бога", вживали ж його тільки обрані та присвячені. Ритуали з використанням галюциногенних грибів збереглися у центральноамериканських племен аж до нашого часу.

Статуетки у формі грибів, створені індіанцями майя (1000 до н. е. — 500 н. е.)

У світі налічується близько тридцяти тисяч зареєстрованих видів грибів, які здатні виробляти плодові тіла (гриби). Відомо, що приблизно сто видів або різновидів містять псилоцибін або споріднені сполуки, такі як псилоцин, беоцистин і норбеоцистин. Звичайно, не всі гриби цих родів або сімейств містять псилоцибін, і навіть ті, які дійсно можуть виробляти, часто виробляють його тільки в слідових кількостях. Так як різні види псилоцибінових грибів містять різні рівні алкалоїдів, отже різниться і необхідне дозування. Це обов'язково необхідно враховувати під час знайомства з новими видами.

Історична довідка

20 століття нашої історії поступово розвіює туман містики навколо теми психоделічних грибів. Псилоцибінові гриби досліджувалися з 1950-х по 1970-і роки декількома видними вченими, включаючи Тімоті Лірі та Річарда Альперта з Гарвардського університету. Вони розповіли про властивості грибів, що розширюють свідомість, які чимось схожі на синтетичні наркотики, такі як ЛСД. Однак широке використання цих грибів у рекреаційних цілях спонукало уряди штатів і федеральний уряд суворо контролювати їх у багатьох місцях.

До дослідження підключаються геніальні уми минулого, вчені, доктори, філософи, діячі мистецтва. Тема психоделиків починає набувати дедалі точніших обрисів. Відбуваються відкриття та прориви в галузі хімії, біології, нейрології, психології тощо. Відкриття Альбертом Хоффманом психоактивних властивостей LSD у середині минулого століття стає своєрідною точкою початку формального дослідження та застосування психоделиків. Проводиться велика кількість відкритих досліджень, конференцій, інвестицій. До цього періоду належить виділення чистого псилоцибина Хоффманом в 1958 року. Далі в історії спостерігається небувале зростання популярності цієї теми, чого тільки варта хвиля руху хіпі, відлуння якої цілком виразно звучать і сьогодні у різних куточках світу. Коротко складно навіть охопити всі сучасні тенденції розвитку цього напряму, доречно лише наголосити на глобальності та реальності масштабів.

У 21 столітті псилоцибінові гриби були випробувані як засіб для лікування хронічних психічних розладів, таких як тривога, депресія, залежність і посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). У Сполучених Штатах Департамент у справах ветеранів тестує псилоцибін та псилоцин, щоб зменшити кількість проблем із психічним здоров'ям у ветеранів та кількість самогубств. Хоча вчені все ще намагаються зрозуміти, як ці гриби змінюють функції мозку, деякі результати показують, що їх активні компоненти можуть мати здатність руйнувати старі нейронні зв'язки та створювати нові, потенційно зменшуючи негативне або нав'язливе мислення та дозволяючи пацієнтам розвивати більш позитивну поведінку та бачення світу у загалом.

Псилоцибінові гриби види

Psilocybe Cubensis

Псилоцибе кубенсис є найбільш широко культивованим видом психоактивного гриба з історичних та біологічних причин. У всьому світі це один з найпоширеніших видів, що містять псилоцибін, що зустрічаються в дикій природі, і, отже, серед найчастіше вживаних та найвідоміших видів. Він також є одним із найпростіших у культивуванні, оскільки він плодоносить на широкому діапазоні субстратів та за різних умов навколишнього середовища. Хоча в дикій природі він росте виключно на гною, при культивуванні він буде плодоносити практично на будь-якому вигляді субстрату, достатньо багатого вуглецем і азотом: соломі зі злаків, на зерні, на траві, навіть на тріску, папері або картоні, якщо вони доповнені якою- або формою білка або цукром.

Більшість видів грибів, досить вибагливі у своїх вимогах до субстрату та умови для плодоношення, але не Псилоцибі кубенсис. Цей факт у поєднанні з його достатньою кількістю психоактивних речовин робить його одним з кращих видів грибів для початківця культиватора. Рекомендуємо почати своє знайомство саме з Псилоцибе кубенсис, тому що його найлегше вирощувати, а також це вид грибів, який містить псилоцибін, і з якими люди найбільш знайомі. Його швидкозростаючий, ризоморфний міцелій, велику кількість примордій, великі плодові тіла та велике виробництво спор, всі ці фактори зробили його найбільш типовим представником серед чарівних грибів, які легко вирощувати в домашніх умовах. Лише після того, як ви змогли набути досвіду з вирощування даного гриба і познайомилися з його життєвим циклом, ви будете готові працювати з видами, які поводяться більш «примхливо».

Psilocybe cubensis - тропічний і субтропічний гриб, який удосталь росте на гною великої рогатої худоби, коней ьслонов або на ґрунтах, що містять їх гній. Його можна знайти практично у будь-якій точці світу з вологим та теплим кліматом, включаючи Південно-Східну Азію та Австралію, Індію, Мексику, Центральну Америку, північну частину Південної Америки та Карибський Басейн. Це один із найбільших видів, що містять псилоцибін, з розміром капелюшка від 5 до 15 сантиметрів у діаметрі та товстою ніжкою довжиною до 20 сантиметрів. При вирощуванні на зерні або рисі він має скромні розміри, але на гною або компості може давати величезні, навіть колосального розміру гриби. Споровий відбиток, часто «жирний» і складається з пурпурово-коричневих спор.

Приклади Psilocybe Cubensis:

• Golden teacher
• Albino A+
• PF Red Spore
• Pink Buffalo
• Jedi Mind Fuck

Псилоцибінові гриби, як відрізнити?

При «травмуванні» гриба Psilocybe cubensis часто на його плодовому тілі залишаються синяки або сині плями. Хоча, така реакція на травму, яка дає сині плями, часто вказує на присутність псилоцибіну в грибі, таке посинення саме по собі не може вважатися остаточним доказом, оскільки існують інші види грибів, в яких відсутній псилоцибін, але дають таку саму реакцію посинінням». Крім того, відсутність реакції на посиніння не обов'язково виключає наявність псилоцибіноподібних алкалоїдів у грибі. Реакція посиніння відбувається, коли псилоцин (або інший хімічний агент) окислюється ще в нез'ясовану темно-синю хімічну сполуку. Гриби, що містять низькі рівні псилоцину, але значні рівні псилоцибіну, не стануть «синіми», незважаючи на їхню явну психоактивність.

Псилоцибе кубенсис вважається помірно сильним у порівнянні з іншими психоактивними видами грибів. Він може містити до 1,2% (суха вага) псилоцибіну, псилоцину та беоцистину, в середньому десь близько 0,5% або 0,5 мг/грам.

Хоча такі середні значення є корисними віхами для порівняння ефективності одного виду з іншим, важливо мати на увазі, що активність може широко змінюватись серед грибів одного і того ж штаму. Певні штами або один і той самий штам, вирощений у різних умовах або на різних субстратах, можуть демонструвати різкі відмінності в активності. Навіть в одного і того ж штаму можуть змінюватись його психоделічні властивості від однієї хвилі врожаю до іншого, причому другі та треті хвилі врожаю зазвичай є найбільш сильними.

Існують види Псилоцибе, які люблять як субстрат деревину. Незважаючи на те, що Psilocybe cubensis дуже легко вирощувати, існує один тип домашнього вирощування, якого він погано підходить: на відкритому повітрі. У природі, звичайно, він росте на відкритому повітрі, і його, безумовно, можна вирощувати в саду або парку, але в цьому немає особливої переваги. Двома основними перевагами створення в саду «грибної грядки» є те, що вона може бути як багаторічною культурою, так і «таємним садом». Ви розбиваєте подібну «грибну грядку» у важкодоступному місці, пам'ятаєте про це доти, доки вона не почне плодоносити, тоді збираєте гриби, а потім «забуваєте» про цю грядку знову, поки процес плодоношення не повториться наступного року.

>

Після створення секретної грибної грядки, ця грядка має бути більш менш самопідтримуючою системою і абсолютно непомітною, за винятком випадків, коли вона плодоносить. Psilocybe cubensis не підходить для вирощування у «грибній грядці» на вулиці з низки причин. Перш за все, він плодоносить досить швидко і безперервно, поки в його субстраті не буде вичерпано поживні речовини, і його міцелій не здатний жити досить довго, щоб вважатися багаторічним. По-друге, цей гриб росте і розмножується на найрізноманітніших субстратів, але також у такому субстраті можуть проживати і низка інших небажаних макроорганізмів та мікроорганізмів. Якщо вторинний субстрат не буде стерильним (або принаймні надзвичайно чистим), він заселятиметься пліснявою і бактеріями задовго до того, як гриб зможе повністю сформуватися. Ось чому він майже завжди вирощується у приміщенні за дуже ретельно контрольованих умов.

Нарешті, будучи тропічним виглядом, він погано росте в прохолоднішому кліматі і, звичайно, не може витримати температури нижче за нуль, характерні для багатьох місць, що мають зимові місяці. На щастя для грибного культиватора є ряд інших видів Псилоцибе, які справляються з цим завданням. Це первинні сапрофіти або гриби, що ростуть на мертвій деревині, група грибів, що містять псилоцибін, які здатні рости на тріски або мульчі з кори і, завдяки своєму зовнішньому вигляду, всі разом відомі як «карамельні капелюшки». Ця група включає до 10 видів, включаючи Psilocybe cyanescens, P. azurescens і P. cyanofibrillosa, які всі є аборигенами тихоокеанського північного заходу США. Є східноєвропейські види Псилоцибе, такі як P. Serbica та P. bohemica, а також Psilocybe subaeruginosa та P. tasmaniana, які родом з Австралії та Нової Зеландії.

Psilocybe cyanescens

Psilocybe cyanescens - помірно потужний вид, який зазвичай зустрічається на північному заході Тихого океану, від Сан-Франциско до Канади. Його найбільш характерною рисою є хвилеподібний край капелюшка, який і дає грибам прізвисько «хвилясті капелюшки». Він росте на деревині або деревному смітті на газонах, в купах і вздовж мульчованих стежок. Поки гриб молодий він має помітну «павутинну» часткову вуаль, яка швидко розпадається під час дозрівання. P. cyanescens має відносно високий вміст псилоцину та швидко «синіє» при травмуванні.

Psilocybe azurescens

Psilocybe azurescens - найпотужніший із відомих грибів роду Псилоцибе. На вигляд він схожий на P. cyanescens, за винятком того, що у нього відсутня хвиляста окантовка на кінці капелюшка, і він часто має яскраво виражений «сосок» в центрі шапки, особливість, відому як «капелюшок – парасолька». У природі він зазвичай росте на смітті в піщаних прибережних грунтах, часто під травами в дюнах. P. azurescens має особливо високий вміст беоцистину, що може пояснювати його нібито унікальну психоделічну «сигнатуру». Люди, які його вживали, зазвичай повідомляють, що він справляє глибокий і сильно ефект «бачень» без значного фізичного дискомфорту.

Psilocybe semilanceata

Семиланцеляти виростають у різних регіонах світу, включаючи Україну. Вони віддають перевагу вологим і тінистим місцям, часто ростуть на гниючій органічній матерії, такій як опале листя і сільська підстилка. Поширені на західній Україні у гірській місцевості. Гриби мають невеликі розміри, характеризуються конічним капелюшком з опуклим центром та синюватим відтінком. При дозріванні капелюшок може ставати більш плоским, а колір змінюється від світло-коричневого до оливково-коричневого.

Хімія псилоцибінових грибів

Хімічні сполуки, знайдені в грибах Псилоцибе, є комплексом споріднених триптамінових сполук, що містять індольне кільце і амін, з'єднаний двовуглецевим ланцюгом. Всі ці сполуки тісно пов'язані із загальною амінокислотою L-триптофаном, з якої їх будує гриб, та з серотоніном (5 гідрокситриптаміном), основним нейротрансмітером у ссавців, який допомагає пояснити їхні фармакологічні ефекти для людини.

Психоделічні алкалоїди, що містяться в Псилоцибінових грибах

Псилоцин та його фосфатний ефір псилоцибін є найбільш поширеними сполуками, виявленими в цих грибах, тоді як баєоцистин та норбео(норбао-)цистин зазвичай присутні тільки у слідових кількостях, якщо взагалі присутні.

Псилоцибін швидко перетворюється в організмі на псилоцин шляхом видалення його фосфатної групи, що робить дві сполуки більш менш ідентичними за ефективністю та психоделічними ефектами, незважаючи на їх різні молекулярні маси. Психоактивні ефекти баєоцистину та норбаеоцистину (в ізоляції) недостатньо зрозумілі, але є деякі свідчення того, що вони модулюють психоактивні ефекти псилоцину та псилоцибіну. Їхня присутність у різних кількостях може допомогти пояснити повідомлення про суб'єктивні відмінності від одного виду грибів псилоцибі до іншого.

Без сумніву, через численні юридичні перешкоди для суспільного наукового вивчення цих видів грибів, майже нічого конкретного не відомо про те, чому ці хімічні речовини присутні в цих грибах у першому місці. Природа рідко робить щось без практичної мети, особливо коли дія є енергетично дорогою, як це, безумовно, відбувається тут. Ці сполуки повинні бути деяким еволюційним перевагою виживання цих видів грибів у природі. В іншому випадку, ресурси, які йдуть на їх синтез, краще витратити, наприклад, на створення більшої кількості спор або більших плодових тіл. Можна було б заперечити, що ці молекули забезпечують виживання цих видів грибів, оскільки їхня присутність спонукає людей вирощувати і розмножувати їх через їх психоактивні ефекти. Однак така логіка не має сенсу в природі, оскільки ці гриби чудово обходилися мільйони років і без нашої допомоги і росли самі собою задовго до появи людини. Хімічні речовини, які вони містять, повинні були мати якусь важливу мету у їхній повсякденній боротьбі за виживання у природному середовищі.

Як саме псилоцибін справляє свої психоделічні ефекти, які він чинить на мозок людини, все ще залишається загадкою, як через глибоку складність функцій нашого мозку, так і через юридичні обмеження, що накладаються на вивчення психоделічних молекул. Проте вважається, що його основний ефект здебільшого є результатом його взаємодії з деякими рецепторами серотоніну. Нейробіологи посилаються на два загальні типи активних молекул: агоністи та антагоністи.

Агоніст зв'язується з рецептором з ефектом, аналогічним дійсному нейромедіатору, тоді як антагоніст блокує дію нейромедіатора. Повертаючись до метафори «замок і ключ», агоніст - це ключ, який підходить і відкриває замок, подібно до відмички, хоча, можливо, з більшою чи меншою ефективністю, ніж сам нейротрансмітер, тоді як антагоніст працює просто подібно до ключа, вставленого в замок. , запобігаючи потрапляння реального ключа до самого замку. Вважається, що псилоцибін та споріднені молекули є агоністами серотоніну. Вони зв'язуються з рецепторами і діють на них так само, як серотонін, але з трохи іншим ефектом. Хоча вплив на кожен окремий рецептор може бути незначним, їх загальний вплив на людський розум, безсумнівно, є глибоким…

Безпека прийому псилоцибіну

Приймаючи до уваги потужні психоделічні ефекти для людини, можна резонно поставити запитання, чи можуть сполуки, знайдені в грибах Psilocybe, будь-яким чином бути токсичними для здоров'я людського мозку. Насправді немає жодних доказів того, що вони взагалі отруйні. Насамперед вони навряд чи будуть токсичними, враховуючи, що вони мають таку тривалу історію використання людиною без жодної приписаної смерті. Крім того, ці молекули неодноразово зазнавали традиційних токсикологічних тестів, які показали, що вони досить нешкідливі. Псилоцибін має LD-50 (або 50% летальну дозу) приблизно 280 мг / кг у щурів і мишей, що означає, що вам потрібно давати тестованим тваринам 280 міліграм псилоцибіну на кожен кілограм ваги тіла, щоб убити половину з них. Грубо кажучи, це означає для людей те, що дорослому чоловікові із середньою вагою в 80-кілограм потрібно з'їсти 22 грами чистого псилоцибіну або щось на зразок 500 грамів висушених грибів Psilocybe cubensis, щоб заробити 50% ймовірність смерті! Для порівняння, кофеїн, який широко вважається «корисним стимулятором нервової системи» для людини, має LD-50 у щурів 192 мг/кг, що робить його приблизно в 1,5 рази більш "токсичним", ніж псилоцибін.

Псилоцибінові гриби скільки є?

Дуже умовно можна провести абстрактну межу між рівнями психоделічного ефекту. Розглянемо градацію рівнів психоделічного ефекту.

Кількість зазначена в грамах правильно свіжо висушеного гриба, штам Golden Teacher вид P.Cubensis.

1 РІВЕНЬ ~ 0.1 - 0.9 ГР. (МІКРОДОЗИНГ)

Мінімальні та не помітні зміни сприйняття.

Змінюється характер та структура думок, з'являється можливість по-новому їх відстежувати. Тема мікродозингу дуже активно вивчається у науковому середовищі та практикується багатьма людьми у повсякденному житті. Мікродозинг використовується більше в рекреаційних та дослідницьких (у тому числі й медичних) цілях.

2 РІВЕНЬ ~ 1 - 2.5 ГР.

Психоделічний трип початкового рівня.

Виразно спостерігаються зміни сприйняття, але в той же час повністю контрольовані. Рівень придатний для спілкування та спільних дослідів, у тому числі у відкритих просторах. Тілесний, розумовий (ментальний), земний рівень тріпу.

3 РІВЕНЬ ~ 3 - 4.5 ГР.

Кількість грибів, що стала еталоном, золота середина психоделічного досвіду.

Знакові зміни сприйняття простору, часу, подій, своєї ролі. Спостерігаються та переживаються всілякі земні та космічні сюжети. Усвідомлений контроль цих рівнів тріпу відкриває неймовірні можливості програмування реальності (імпринтування нервової системи, мозку). Рівень прикордонного стану усвідомлення форми тіла та її меж. Можливість заглянути за межі реальності, залишаючись у ній. Клітинний, біоелектрохімічний рівень тріпу.

4 РІВЕНЬ ~ 5 - 7 ГР.

Глибокий психоделічний досвід.

Сприйняття реальності може змінюватися настільки, що від звичного світу не залишиться і сліду. Досвід усвідомлення за межами звичної форми тіла, проживання життів інших людей та істот, досвід подорожі в часі та паралельних варіантах багатовимірної реальності, можливість вийти з реальності, пережити так званий “вихід із матриці”, усвідомити себе початком, кінцем та причиною всіх подій та явищ . Досвід вмирання, подій після смерті та нового народження.

5 РІВЕНЬ ~ 10+ ГР.

OUT SPACE.

Прийом такої кількості грибів порівняємо зі стрибком із парашутом, не будучи впевненим, чи є в рюкзаку сам парашут. Така глибина тріпу - це спроба пережити "абсолютний досвід реальності". І часом це все ж таки вдається. Однак описати подібні досліди людською мовою мало кому вдавалося. Небезпечний більшість непідготовлених істот досвід. Проте досвід дуже ресурсний для тих, хто здатний орієнтуватися на таких глибинах. Можливість усвідомити і пережити досвід самого Бога, подорожувати по мультивсесвіту, проживаючи цілі всесвіти та створюючи нові, абсолютна втрата будь-якої можливості контролю чогось. Злиття свідомості з дійсністю.

Юридичний аспект

В даний час гриби, що містять псилоцибін, відносяться до заборонених в Україні субстанцій. Заборонено поширення і міцелій. Однак спорові відбитки дозволені до поширення, оскільки у спорових відбитках немає жодних психоактивних речовин. Вся дана інформація є ознайомчою та не закликає до дій.

Список літератури:

1. Guzmán, G. (1983). Genus Psilocybe: A Systematic Revision of Known Species Включаючи історію, Distribution and Chemistry of Hallucinogenic Species. Beihefte zur Nova Hedwigia, 74, 1-492.
2. Allen, J. W., & Merlin, M. D. (1992). Psychoactive mushrooms of the Pacific Northwest. Journal of Psychoactive Drugs, 24(2), 161-176.
3. Gartz, J. (1994). Екологія і культивування хеллоциногенних mushrooms. Integration, 5, 13-17.
4. Guzmán, G., & Allen, J. W. (1995). A Worldwide Geographical Distribution of Neurotropic Fungi, Analysis and Discussion. Annali del Museo Civico di Rovereto, 11, 189-280.
5. Johnson, M. W., & Griffiths, R. R. (2017). Potential Therapeutic Effects of Psilocybin. Neurotherapeutics, 14(3), 734-740.
6. Nichols, D. E. (2004). Hallucinogens. Pharmacology & Therapeutics, 101 (2), 131-181. Vollenweider, F. X., & Kometer, M. (2010). Нейробіологія психічнихдилерів: спроможності для зміни речей disorders. Nature Reviews Neuroscience, 11(9), 642-651.
7. Carhart-Harris, R. L., & Goodwin, G. M. (2017). Therapeutic potential of psychedelic drugs: past, present, and future. Neuropsychopharmacology, 42(11), 2105-2113. Johnson, M. W., & Griffiths, R. R. (2017). Potential Therapeutic Effects of Psilocybin. Neurotherapeutics, 14(3), 734-740.

Автор: Дмитро Морган

FAQ